Опубликовано: 03.09.2018
Ми будуємо свої взаємини з іншими людьми на основі певних уявлень про їх особистості. Значить, все ми в якійсь мірі психологи. Особливо важливо бути хорошим психологом-практиком в подружніх стосунках - в сім`ї люди роками, десятиліттями живуть пліч-о-пліч, їм доводиться вирішувати багато спільних проблем. Від атмосфери тут залежать і здоров`я кожного, і успіхи в роботі, і те, яким виростуть діти. Але чому іноді так складно знаходити спільну мову з найближчою людиною? Чому подружжя свариться через дрібниці і не хочуть поступатися один одному? Про це і не тільки і піде мова.
Психологи підкреслюють, що мно-Гії конфлікти і негативні емоції, що виникають між чоловіком і дружиною, пов`язані з тим, що вони пло-хо вивчили один одного. Крім того, встановлено, що психологічна сумісність подружжя залежить, в першу чергу, від узгодженості їх уявлень про права і зобов`язаний-ності кожного в сімейному союзі. В одному дослідженні 100 розлучений-них і 100 подружніх пар опраші-вали як раз по цій темі. Були ви-явлені явні відмінності. Пари, кото-які зуміли зберегти шлюб, прояви-ли більший відсоток схожості в питанні розуміння се-мейн ролей в порівнянні з тими, які рас-палісь. Звідси висновок: щоб молоді лю-ді зуміли будувати міцні, гармо-нічно сім`ї, слід подбати про те, щоб вони отримували пра-ні уявлення про соціальні ролі людей протилежної по-ла, про психологічні відмінності чоловіків і жінок.
Відомо, що жінки більш чув-сно, емоційніші, саме вони створюють загальний настрій в сім`ї, до них в основному обраща-ються домочадці в пошуках захисту і справедливості. У відносинах з дітьми більшість мам займають "роздільну" позицію. Дружини, як правило, є ініціаторами всіх змін в сім`ї, чи стосується це нових покупок, перестановки ме-білі, поїздки на відпочинок і т.д. На жаль, саме жінки найчастіше стано-вятся і ініціаторами розлучень ... А чоловік споконвіку був до-битчіком. Чоловіки більш стриманий-ни в емоціях і більш замкнуті з до-німи по частині своїх службових і інших проблем. У відносинах з дітьми частіше займають протилежну дружині "заборонну" (обмежувальну) позицію. Схил-ни до реакції протесту, стримування у відповідь на новаційні ідеї дружини. Це нормально! Саме протипожежні-хибність притягують один одного, що повинні знати і приймати обоє. Однак саме через ці протилежних поглядів багато подружжя свариться через дрібниці.
Чоловік каже: "Я - голова", а само-на: "Я - шия. Куди захочу, туди голо-Вушка і верчу". У цій старій посло-віце укладений глибокий зміст ис-кусства гармонійно співіснують-вання подружньої пари, коли дружин-щина визнає верховенство чоловіка, але при цьому вміло, непомітно, не применшуючи його ролі в родині, не принижуючи його гідності, направляє до вер- ному і ефективному вирішенню се-мейн питань.
Економічну рівноправність чоловік-чин і жінок призвело до різкого зближення їх соціальних ролей в суспільстві. Жінки з успіхом ос-ваівают серйозний бізнес, роблять кар`єру в політиці, на виробниц-стве, водять автомобілі, освоюють професії, що вважалися раніше чи-сто чоловічими (в армії, міліції і т.д.). Чоловіки в свою чергу все активніше займають чисто жіночу (в нашому соціумі) професійну нішу (торгівля, громадське пита-ня, сфера послуг). Нічого поганого тут немає, крім одного: ламаються тра-Діціон уявлення про ро-лівих відмінності між чоловіком і жінкою як подружжям. І це, за спостереженнями психологів, стає характерною-ся сьогодні одним з провідних джерелом-ників сварок і розбіжностей в сім`ях. Уявлення змінилися, а ролі щось залишаються незмінними: жінка - дружина, мати, берегиня вогнища, "генератор" емоційного на-ладу, психологічної атмосфери в будинку. Чоловік - чоловік, годувальник, захисник, батько ... Одна жінка дуже тонко помітила сенс слова "заміжня": "Я хочу бути імен-но за чоловіком, відчувати попереду його спину".
Конфлікти в сім`ях нерідко мож-ника і через те, що подружжя не розуміють, не приймають реальності того, що кожному з них в повсе-денного життя доводиться виконан-няти і безліч інших, значимих для них соціальних ролей. Кожен з них - си-н / дочка старіючих батьків, брат / сестра, племінник / племінниця родичів, далеко не всі з яких можуть бути вам приємні. А ще чисто професійні, об-істотні ролі, а ще ролі дру-га / подруги, сусіда, курсанта авто-школи або курсів з вивчення іно-дивного мови, користувача ін-тернета, завсідника модних ту-совок, гаражного кооперативу, "до -міношніка у дворі ", рибалки-полювань-ника і т.д. і т.п. У міцній, гармонич-ної сім`ї у кожного є своя суверенна територія, і її непри-косновение приймають і уважа-ють. Кожен, крім сімейних зо-занностей, має і відносну частку свободи для улюбленого відпочинку, саморозвитку. Погано, коли один з подружжя або обидва переконані, що "інша половинка" повинна бути зер-Кальний відображенням першої - друзі, захоплення, симпатії, анти-патии тільки загальні. Саме так і виникають між подружжям сварки через дрібниці.
Важливий момент сімейних ставлення-ний, який обов`язково повинен враховуватися заради досягнення психо-логічної сумісності, - це прагнення кожного з подружжя до самоствердження. Кожен з нас оберігає звичний-ний для себе рівень самооцінки і найчастіше негативно реагує на навмисні спроби окружа-чих знизити його. По суті, все чоло-ського взаємини - це відносини постійних взаємних оцінок. Кожен може пригадати, як приємно суспільне призна-ня наших трудових успіхів і як му-ве сприймається дійсно-кові чи уявна недооцінка. Але дуже часто забуваємо про те, що і сімейні стосунки також вимагають справедливості і такту.
Найбільш чутливими до недооцінки своєї особистості і труднощі домаш-ній роботи є жінки. "Стільки сил віддаю тому, щоб в будинку було затишно і красиво, а чоловік прийшов - і не за-метил". "Намагаюся приготувати по-смачніше, а сімейство і" спасибі "не скаже ..." Чоловікам також важливо бути в очах своїх звужених найсильнішими, розумними, чоловіка-чими. А що в повсякденному житті? Хоро-шиї не помічаємо, скупимося на по-хвалу. Зате вже будь-який недолік, промах НЕ буде не помічений! І що цікаво: один з подружжя може досить тривалий час спокой-но сприймати критику на свою ад-рес, але раптом зовсім несподіваний-но "вибухає" від якогось, цілком невинного зауваження. В основному це трапляється тоді, коли злополуч-стріла потрапляє в "болючу точку". Можливо, вона зачепила ту сферу глибокої особистісної неудо-влетворенності собою, в яку людино сам боїться залазити, несвідомому-кові оберігаючи себе від душевних переживань, докорів сумління, необхідність вжити щось кардинальне. Взагалі, помічено: багато людей реагують досить спокійно на несправедливу крити-ку. Куди болючіше сприймають справедливу. І уважний, чут-кий чоловік або дружина швидко в цьому розбереться і постарається надалі не наступати "на хвору мозоль", а якщо до того змусять обставини, зробить це вміло і не боляче, як досвідчений лікар.
Вірно кажуть, що розумна дружина зна-ет свого чоловіка краще, ніж він сам се-бе знає. Це можна віднести і до пекла-рес чуйного, розумного, уважного чоловіка. Якщо подружжя не прагнуть глу-боко пізнати один одного, живучи довгі роки поруч, поступово накопичуючи-ється взаємне невдоволення, охлаж-дення почуттів - тут вже недалеко до зрад і розлучення. Часто дивуються: "Що він знайшов у цій жінці? Його дружина куди красивіше". А знайшов він те, чого недоотримав в сім`ї.
Виникає питання: що ж, все вре-мя один одному догоджати і «по шерстці гладити»? Питання дуже важливе. Оцінювати один одного потрібно справедливо. Хва-лити щиро. Критикувати у справі, тобто, не даючи загальних оцінок і ха-рактеристик людині, а оцінюючи його конкретні вчинки, дії, слова, які викликали у вас не-згоду, невдоволення. До жалкую-нію, дуже часто буває з точністю до навпаки. Не встигла дружина накрити на стіл, як чоловік поспішає її звинуватити: "Лентяйка, копуха! .." І тут же чує у відповідь: "Мужлан, гру-біян, ненажера! .." Подібні "узагальнення", хоча іноді і близькі до істини, завжди сприйнятий-маються як образу особистості. Це непродуктивна критика, вона не спонукає людину стати краще. Швидше за все, викличе чергову сварку через дрібниці - агресивну реакцію настання (і тоді не минути гучного скандалу) або тактику оборони (сльози, вали-дол, довгий скривджене мовчання - варіанти нескінченні).
Подружжю не можна не враховувати і того, що у них можуть бути різні темпераменти. Про це щось зна-ет кожен: є холерики, сангвіною-ки, флегматики, меланхоліки. І хо-тя "чисті" темпераменти майже не зустрічаються, зазвичай у людини є риси різних типів, але переважають все ж властивості ос-новного темпераменту. Темпера-мент багато в чому визначає особ-ності спілкування людини з навколишнім-ські людьми. Наприклад, сангвіною-ки легко йдуть на контакт, товариський-ни, легко зав`язують нові зна-комство, а флегматики, навпаки, контакти встановлюють дуже мед-повільно, вважають за краще оточення старих друзів і знайомих. Потрібно пам`ятати, що крім темпі-рамента є ще риси характеру. Добрим чи злим, м`яким або гру-бим людина може бути при будь-якому темпераменті. Хоча у людей з раз-ними темпераментами ці риси будуть проявлятися по-різному.
Розмірковуючи про психологічної сумісності в сім`ї, не за-бувайте про таке поняття, як любов. Люди молодші напевно ска-жут: "Так це ж найголовніше для сімейного щастя!" Той, хто старіший-ше, вже пізнав, що це прекрасне почуття не зовсім надійно. Любов має злети і падіння, з роками стає не настільки палкою. Горя-чаю пристрасть поступається місцем теплому, доброму, дбайливому, дбайливому, взаємною почуттю, що не дає подружжю сваритися через дрібниці. Або ... Цих "або" безліч. Але все-таки про люб-ві. Психологи визнають, що, коли чоловік і жінка живуть в любові, у них парал-лельно виникає і психологічний-ська сумісність, якій не страшні ніякі недоліки один одного - це той самий феномен, точно помічений народної му-Дрост: "любов сліпа". Тому, наставляючи молодих людей, встуила-них в шлюб, зазвичай кажуть: "Рада вам та любов!" Але на першому місці стоїть рада!
